What's up in a Kharkiv bomb shelter
About
RU
Я начала делатъ эту игру, находясь в бомбоубежище в Харькове. Над головой все время что-то выло и бахкало, и работать над ней не хотелось, но нужно было как-то отвлечься. Заканчивала работу над игрой во Львове, в перерывах между волонтёрской деятельностью (я помогала людям эвакуироваться из городов, где велись боевые действия). Работать в безопасности было даже радостно, и это позволило отвлечься от нервозности хотя бы на несколько часов. Надеюсь, она может кого-то порадовать.
Хотя концепция игры была не в весельи, а в фиксации действительности, на которую автор не может влиять, но может быть разве что свидетелем. Я была слишком растеряна, чтобы что-то создавать, поэтому просто спросила у людей, которые были со мной в убежище, и у тех знакомых, кто прятался в других бункерах, как у них дела - что они думают и чувствуют. О том и игра.
UA
Я почала працювати над грою в бомбосховищі в Харкові. Над головою завжди щось завивало та гупало, і працювати було важко, але треба було відволіктися. Закінчувала гру у Львові, в перервах між волонтерською діяльністю (я допомагала людям евакуюватися з міст, в яких йшли бої). Працювати у безпеці було навіть радісно, і це допомогло мені відволіктися від нервозності хоча б на кілька годин. Надеюсь, она может кого-то порадовать.
Хоча ідея гри була не в радощах, а у фіксації дійсності, вплив на яку автор втрачає, і тому може хіба що бути свідком. Я була занадто розгублена, щоб створювати щось нове, і тому просто запитала у людей, які жили зі мною в бомбосховищі, та у знайомих, які ховалися в інших бункерах, як у них справи - що вони думають та відчувають. Про те і гра.
EN
I started developing this game while sitting in a bomb shelter in Kharkov. Something was howling and thumping overhead all the time, and I did not want to work on it, but I needed to distract myself somehow, so I did it. I continue working on the game in Lviv, in between volunteer activities (I helped people evacuate from cities where hostilities were taking place). When I finished it, I realized that working in safety brings me joy, and it allowed me to take my mind off my nervousness for at least a few hours. I hope this game can bring some joy to someone too.
Although the game was not planned to be fun. It was a fixation of the reality, when author can't control it with their works, so they can just be a witness. I was just a eyewitness, spectator of things that happen, and I was too ruined too, to create something new. So I just asked people that lived with me in a bomb shelter, and my friends, who lived in other bomb shelters, how are they - what they think and feel. This is what game is about.